Previous Entry Share Next Entry
вихід
curly_pux
І навіть, коли ти розумієш, що сама можеш керувати соїм настроєм, що депресія-це вигадка буржуазних вчених, і лише ти сама закидуєш себе, а потім витягуєш з глибокої темної ями, все одно бувають дні, коли нічого не хочеш....не хочеш навіть плакати. Це істиний стан депресії, коли ти існуєш, а не живеш. Немає жодних бажань, потреб, вимог, ти не злишся на суспільство, на свій стан, тобі все байдуже.
Нехай би лише з"явилась потреба сказати комусь кохаю, захотілось морозива чи кави в ліжко - і це вже перший крок до виходу із небуття.
До речі, інколи потреба любити когось набагато сильніша за перспективу бути коханою кимось....

?

Log in